Щоб встановити на ділянці ефективний автоматичний полив, необхідно попередньо провести серйозну роботу з проектування системи. Якщо ви не боїтеся труднощів і готові зануритися в розрахунки, команда Avtopoliv.com.ua підкаже, як їх зробити.

Правила проектування однакові для всіх систем, не залежно від марки обладнання. Вони включають:

  1. Складання дендроплану.
  2. Визначення зон поливу.
  3. Визначення типу системи.
  4. Розподіл обладнання по ділянці.
  5. Розрахунок діаметрів трубопроводу.
  6. Специфікація труб і фітингів.
  7. Вибір насосу.
  8. Розрахунок об’єму ємності для води.
  9. Планування сітки крапельного поливу і гідророзеток.

 

Складання дендроплану

В ідеалі він має бути складений фахівцем під час проектуванні ландшафтного дизайну. Якщо такого документа немає, створіть його самі. Для цього знадобиться генеральний план земельної ділянки. На ньому вже нанесені споруди.

Вам потрібно скопіювати схему. Потім, озброївшись вимірювальними інструментами та олівцем, обійти свої володіння й нанести на копію генплану дерева і чагарники, що зростають на ділянці, прокладені доріжки та комунікації.

В якості системи координат оберіть кут з пари найдовших меж ділянки. Відштовхуючись від них, ви виконаєте максимально точні виміри і зведете до мінімуму можливі помилки.

 

Визначення зон поливу

Маючи перед очима схему ділянки з будівлями і насадженнями, ви зможете визначити зони, які по-різному потребують поливу. Наприклад, в літній період потрібно поливати:

  • овочеві грядки – щодня;
  • квітник – через день;
  • газон – двічі на тиждень;
  • молоді дерева й чагарники – раз на тиждень;
  • великі дерева – раз на два тижні.

Для кожної із зон обирається вид зрошувальної системи. Від цього залежить вибір типу обладнання, характеристики труб та фітингів, схема прокладання комунікацій на ділянці.

 

Види автополиву

Системи автоматичного поливу передбачають приховану підземну прокладку водоводу з виходом точок водорозбору на поверхню в певних, ретельно розрахованих місцях.

Розрізняють три види автополиву:

  • Ручний. Гідророзетки стаціонарно розміщені на ділянці в декількох точках, зручних для підключення мобільного шлангу й зрошення максимально можливої ​​площі.
  • Крапельний. При рядній посадці культур трубки та стрічки з крапельницями укладаються на поверхні грунту, рідше в грунті. Надземна система подачі води розкладається на постійній основі на зрошувальний сезон.
  • Дощувальний. Монтується стаціонарно одночасно з підземною прокладкою водоводу. Забезпечує суцільний рівномірний полив прилеглої території через регульовані форсунки. Розрізняються дощувачі статичні та роторні.

Види зрошувального обладнання.

 

Статичні дощувачі

Статичний дощувач – вкопаний в землю циліндричний корпус. Всередині корпусу стислою пружиною утримується шток з форсункою. Коли на дощувач подається вода під тиском, шток піднімається над поверхнею грунту. Вода розбризкується через форсунки в заданому секторі від 0° до 360° і радіусі від 1,5 до 11 м. Після припинення подачі води пружина негайно затягає шток в корпус.

 

Статичні дощувачі застосовуються для поливу квітників, газонів невеликої площі, садів, чагарників.

Тип форсунки підбирається відповідно до характеристик ділянки і потреб зелених насаджень. Форсунки бувають:

  • Віялові або щілинні. Розбризкують воду в певному секторі.
  • Ротаторні. Мають внутрішню серцевину з нарізаними жолобками. Серцевина розділяє потік на кілька струменів і обертається під тиском води навколо вертикальної осі.

Всі виробники виготовляють форсунки зі стандартною різьбою, завдяки чому всі марки форсунок сумісні з будь-якими марками дощувачів.

 

Ротаторні дощувачі

Віялові форсунки – класичні насадки, що використовуються в зрошенні з початку минулого століття. Ротаторні форсунки MP Rotator розроблені на початку нинішнього століття. Вони відрізняються більш економічним витрачанням води, дальшим радіусом дії і кращою стійкістю струменів до вітру. Установка ротаторів дозволяє скоротити кількість клапанів, використовувати труби меншого діаметру, встановлювати насос меншої потужності.

Існують форсунки MP Rotator кругові та смугові. Кругові розрізняються по сектору поливу. Форсунки з сектором 360° не регулюються. Форсунки з сектором 90–210° або 210–270° дозволяють регулювати ширину потоку в зазначених межах. Смугові форсунки не регулюються. Вони призначені для зрошення вузьких ділянок.

Види ротаторів.

 

Роторні дощувачі

Роторні дощувачі дають потужний струмінь, що б'є вбік та вгору. У польоті струмінь дрібниться на краплі і проливається на землю рясним дощем.

Роторні дощувачі. 

Ротор так само складається з корпусу і вбудованого штоку на пружині. Під тиском води механізм всередині штока обертає його навколо вертикальної осі. Сопло на обертовому штоку викидає струмінь води в межах встановленого сектора поливу. У комплектацію ротора входить до 10 різних сопел, які забезпечують дальність розкидання води від 5 до 60 м.

Роторні дощувачі застосовуються для поливу газонів, декоративних чагарників. Потужні струмені води не підходять для зрошення плодових насаджень і квітників.

 

Як правильно розмістити дощувачі

Через те, що вода з форсунки або сопла, перш ніж впасти на землю, пролітає деяку відстань, зволоження грунту відбувається нерівномірно. Основна маса води виливається на дальньому кінці струменя. Помірне зволоження відбувається на середині вильоту струменя. Грунт біля самого спрінклера змочується слабо.

 

Різниця в зволоженні компенсується розстановкою дощувачів. Інтервал між ними дорівнює радіусу поливу. Зустрічне зрошення забезпечує однаковий розподіл води по всій території.

Якщо на шляху струменя знаходиться висока рослина – кущ або дерево, – вона створює так звану «тінь». Сама рослина і грунт перед нею змочуються рясно. Але з іншого боку земля залишається сухою. Ротори викидають струмінь під кутом 25–30° до горизонту. Максимальна висота куща, що не дає «тіні», близько 50 см при використанні штоку з максимально можливою висотою підйому 30 см.

Щоб рівномірно полити групи високих рослин, необхідно розмістити кілька дощувачів навколо зони.

Розміщення декількох дощувачів навколо зони чагарника. 

 

При покупці форсунок визначальними параметрами є їх радіус та дальність дії. Слід також врахувати тиск води в системі, при якому їм доведеться працювати. Виробники передбачили цей показник і випускають розбризкувачі для роботи при низькому, нормальному (2,8 бар) і високому тиску.

 

Як вибрати форсунки в каталозі. 

 

В каталозі виробника так само вказується витрата води для кожної форсунки. Цей показник буде потрібен при виборі діаметрів труб, насоса і накопичувальної ємності.

Не припустимо, щоб струмені потрапляли на стіни будівель. Припустимо розбризкування частини води на огорожі і доріжки. Уникати потрапляння води на доріжки не варто. По-перше, автоматичний полив вмикається рано вранці, коли люди ще не ходять. По-друге, вода змиває пил і зволожує повітря, знижуючи його температуру.

 

Розміщення дощувачів на плані

Розібравшись з правилами вибору та розміщення форсунок, розподіліть їх спочатку на плані ділянки. При найпростішій схемі автополиву точки установки дощувачів шикуються в одну лінію.

Якщо зрошувана площа велика, план ділянки складний, є багато різних насаджень і ландшафтних елементів, потрібно розпланувати зони поливу окремо. До кожної зоні прокладається окрема магістраль водоводу, яка в свою чергу розгалужується на кілька груп дощувачів.

Зрошення зон проводиться в різний час по команді контролера. Таким чином, на комунікації виявляється мінімальне навантаження. Для системи автополиву не потрібен насос високої потужності і труби великого діаметру.

 

 Розрахунок діаметрів трубопроводу

Для монтажу систем автополиву використовуються труби з ПВХ низького тиску. Виробляються кілька діаметрів труб, кожному з яких відповідає певний електромагнітний клапан, що забезпечує задані витратні характеристики.

Співвідношення труб та клапанів.

 

Розглянемо окремі домоволодіння площею до 50 соток. Для них на вході встановлюється труба з діаметром, відповідним діаметру вихідного патрубка насоса. В якості магістральних використовуються труби Ø32 мм. Після розведення на окремі зони – труба Ø25 мм. Якщо насос знаходиться далеко від системи автополиву, перші 100 метрів труби краще прокласти Ø40 мм. Це обумовлено природною втратою тиску 1 бар на кожних 100 м.

Визначивши, скільки і яких потрібно дощувачів, слід підрахувати їх сумарну витрату води, яку потім розділити на продуктивність магістральної труби 32 мм. Цей розрахунок покаже, на скільки зон поливу треба розбити ділянку і скільки буде потрібно клапанів. Можна використовувати трубу 25 мм і розбити ділянку на більшу кількість зон поливу.

 

 Розстановка дощувачів

Ефективний водовід – це прямолінійний трубопровід з мінімальним числом кутів. Дощувачі слід встановлювати лінійно, рівномірно, врівноважуючи їх кількість відносно водоводу.

 

 Гідророзетки

Гідророзетки й гідранти монтуються окремою розводкою без клапана. Ці точки водорозбору застосовуються для ручного поливу або для господарських потреб, тому не передаються під управління контролера. Магістраль прокладається біля краю пішохідної зони задля зручності доступу до гідророзеток. Інтервал між двома і більше точками становить 10–15 м.

У гідророзетках шланг підключається через фітінг, який накручується на зовнішню різьбу кульового крана. Гідрант забезпечений швидкороз'ємним з'єднанням. Відповідна частина кріпиться до мобільного шлангу. Вона одночасно фіксує з'єднання і відкриває воду без додаткових вентилів.

 

Установка електромагнітних клапанів

Електромагнітні клапани встановлюються між трубою входу і магістральною трубою. Вони служать кранами, які пропускають і перекривають потоки води до відповідних зон за командою контролера. Їх розміщують в спеціальні вкопані в землю клапанні бокси по одному або групою до 5 штук. Кришка боксу розташовується врівень з грунтом і герметично закривається.

Якщо клапанів два і більше, перед ними встановлюється майстер-клапан – електромагнітний клапан, який відповідає за загальну подачу води на систему.

Бокс на 5 електромагнітних клапанів. 

 

Вибір насоса

У системах автоматичного поливу застосовуються заглибні або поверхневі відцентрові насоси.

Види насосів для автополиву.

 

При виборі відповідного агрегату керуйтеся наступними характеристиками:

  • Напір або робочий тиск. Він має дорівнювати або бути вище тиску, на який розраховані обрані форсунки.
  • Продуктивність. Мінімальна вимога: насос повинен забезпечувати роботу найбільшої зони поливу.

Розрахунок найзручніше виконувати за допомогою таблиці або діаграми, якою виробник комплектує свої агрегати.

 

До цифри на вертикальній осі координат слід додати розрахункові втрати тиску через опір в трубах:

• При підйомі – 1 бар на кожних 10 м висоти.

• При підйомі води поверхневим насосом з глибини – 2 бар на кожних 10 м глибини.

• На довгих магістралях – 1 бар на кожних 100 м труби.

• У фітингах.

• На всмоктуючому патрубку.

Доукомплектуйте насос автоматикою, яка зв'яже агрегат з контролером і захистить його від перевантажень.

Насос системи автоматичного поливу не рекомендується використовувати для інших об'єктів. Якщо в господарстві потрібне водопостачання будівель, рекомендується для них встановити окремий насос.

 

 Вибір накопичувальної ємності

Щоб розрахувати кількість запусків системи автополиву в день, потрібно місткість баку помножити на два. Отримане число розділити на добову норму витрати води для ділянки.

Наприклад, якщо місткість бака 1000 літрів та швидкість його наповнення 1000 л/год, то протягом години можна спожити максимальний обсяг води 2000 літрів. Якщо норма витрати не перевищує 2000 л, то програмується одне вмикання системи автополиву на добу. Якщо норма більше 2 кубометрів, наступний запуск автополиву можна програмувати через годину після закінчення першого.

 

 Крапельний полив

Система крапельного зрошення підключається як окрема зона. Подача води на неї здійснюється під низьким тиском. Його знижують за допомогою пускового комплекту – редуктора, встановленого на магістралі після електромагнітного клапана. В якості магістральної труби монтується спеціальна крапельна трубка, від якої відгалужуються по рядках краплинні стрічки.

Виробники виготовляють стрічки вже устаткованими емітерами (крапельницями) або «сліпими». Емітери вбудовуються з розрахунку 3 штуки на погонний метр. В «сліпих» власник в потрібних місцях сам робить отвори, в які вставляє зовнішні регульовані крапельниці.

 

Норма поливу

Для різних місцевостей норми витрати води різняться. Вони так само залежать від складу ґрунту, вирощуваних культур, сезону, погодних умов. Для широти Києва середній показник норми поливу газонів в літній період складає 35 літрів на 1 м² в тиждень. Тобто, середня добова норма витрати води становить 5 л/м². Помноживши це число на площу зрошуваної ділянки ви отримаєте добову витрату води.

Тепер потрібно підсумувати витрату води на годину всіх обраних форсунок. Якщо норму добової витрати води для ділянки розділите на отриману суму, ви розрахуєте період часу, на який щодня має вмикатися система автополиву. В середньому, цей період становить близько 30 хвилин.

Крапельниці витрачають від 2 до 8 літрів на годину. Їх підбирають відповідно до потреб кожної культури. Виходячи з названих умов, обчислюється період часу, на який повинна вмикатися автоматична система крапельного поливу.

 

Електроживлення

Автоматична система автополиву живиться від домашньої мережі 220В, до якої підключається контролер.

Схема електроживлення системи автополиву.

 

Від контролера на електромагнітні клапани подається робоча напруга 24В.

Керуючий струм на один клапан становить 0,1А.

Перетин живлячого клапан дроту 0,75 мм².

При довжині електричних комунікацій понад 100 м використовується дріт перетином 1,5 мм².

Для груп клапанів монтується кабель з числом керуючих жил, рівним кількості клапанів, плюс одна загальна жила.

Прокладка кабелів просто неба здійснюється в гофротрубах або трубах ПВХ.

Прокладка кабелів в землі виконується в трубах ПВХ.

Електронасос живиться від окремої точки 220В, вмикається і вимикається за командою контролера.

 

Як налаштувати контролер

Контролер обирається за кількістю зон, які він повинен обслуговувати.

Для роботи системи автополиву на контролері потрібно задати два основних параметри:

  • число стартів;
  • тривалість поливу кожної зони.

Щоб визначити ці параметри, потрібно брати до уваги такі показники:

  • норма поливу;
  • час доби;
  • запас води;
  • продуктивність насосу.

Якщо водопостачання здійснюється не з природного джерела, а з накопичувальної ємності, при налаштуванні контролера слід врахувати її місткість.

 

***

Ви виконали всі розрахунки і склали проект майбутньої системи автоматичного поливу? Тоді заходьте в каталог магазину Avtopoliv.com.ua й вибирайте потрібне обладнання та комплектуючі.

Відчуваєте труднощі з вибором? Наші консультанти нададуть вам всебічну підтримку, допоможуть підібрати комплектацію, приймуть замовлення і організують швидку доставку покупки до ваших дверей.

Avtopoliv.com.ua завжди до ваших послуг!